Курильські бобтейли - це...
Ідеальні друзі, котики - орієнтовані на спілкування з людиною
Неймовірно красиві тваринки, схожі на дику рись з хвостиком-помоном
Істоти з високим інтелектом, швидко навчаються та все розуміють
Міцні та здорові коти, мають сильний природний імунітет, не мають генетичних хвороб
Вірні та віддані своєму господарю, як собаки
Залишаються активними та грайливими до самої старості
Люблять дітей, собак, котів інших порід, взагалі всіх, хто мешкає зними поруч
Справжні мисливці: полюють на все, що літає, повзає, бігає та плаває
Курильський бобтейл —це витончена кішка середнього розміру з м’язистим, міцним компактним тілом, піднятим крупом і злегка вигнутою спиною. Велика голова курбобів має трапецієподібну форму і характеризується округлими обрисами, широкими вилицями і плоским черепом. Вуха середнього розміру злегка загнуті вперед і високо поставлені, із закругленими кінчиками. Ніс -прямий і широкий, середньої довжини. Очі округлі, широко посаджені, колір - від темно-жовтого до яскраво-зеленого. Кінцівки сильні і пропорційні, задні лапи помітно довші передніх, подушечки лап округлі.
Головною гордістю всіх курильських кішок є їх незвичайний хвіст-помпон. Він може бути вигнутим або крученим, довжиною від 3 до 8 см, без урахування хутра. Заломи і вигини можуть бути представлені одним або кількома вузлами в різних комбінаціях. На всій планеті не знайти двох курбов з однаковими хвостами! Форма, розміри і рухливість кожного хвостика - індивідуальні та неповторні.
Природа наділила курильського бобтейла густою, розкішною шерстю, з розвиненим островим волоссям і злегка вираженим підшерстям. Курбоби бувають короткошерстні та напів-довгошерстні. У напів-довгошерстих курильских бобтейлів добре розвинені пухнасті штанці, комірчик та китиці на вухах. Що стосується забарвлення, то тут допустима велика різноманітність варіацій, але мармурове забарвлення особливо підкреслюють дику красу цих кішок.
Короткохвості дикі кішки живуть на Курильських островах дуже давно, з VIII століття. У цих суворих за погодою краях, вони здобули репутацію чудових мисливців і щуроловів, своєю грацією та могутністю нагадуючи маленьких рисей. У другій половині 20 століття геологи і військові, повертаючись з експедицій і відряджень на материк, часто привозили з собою тварин неповторної північної краси, але всіх їх приймали за далеких родичів японських бобтейлів, які в той час вже мали певну славу у світі. Однак ці дві породи схожі лише відсутністю хвоста, а в усьому іншому - статурі, зовнішності і характері - вони мають істотні відмінності.
Увагу, саме на Курильских бобтейлів, звернули тільки в 1980-х роках, коли на материк з островів Ітуруп і Кунашир прийшли довгошерсті і короткошерсті тварини з коротким хвостом, що дало поштовх для розробки нових стандартів породи. Кілька захоплених власників курбобів зайнялися розведенням цих незвичайних котків, з красивою зовнішністю і відмінним характером. І результати перших же в'язок показали: що всі характерні риси кішок успадковуються стабільно і їх короткий хвіст не пов'язаний з будь-якими аномаліями, шкідливими для здоров'я тварин, а відмінність від інших бобтейлів - безперечна та унікальна.
Курильські бобтейли швидко увірвалися в світ любителів кішок, і популярність цієї породи продовжує стрімко зростати в усьому світі. Курбоби завжди привертають загальну увагу на виставках кішок, цих красивих і товариських тварин із задоволенням заводять в якості вихованців в Европі та Америці. Але, курильских бобтейлів, ще неможна назвати масово поширеними породистими котами, вони все ще залишаються екзотичними і загадковими маленькими рисями, підкреслюючи статус і відмінний смак свого господаря.
